Переглядів: 1422
Клуб бібліофагів в Урбані. «Кривоклят» Яцека Денеля
Читання — процес творчий. Прочитана книжка, як отриманий електрозаряд, хоче жити далі, передаватись від людини до людини, вмикати обмін думками й змінювати освітлення в навколишньому пейзажі. А на таку післядію (без якої «заряд» іде в землю й література неминуче занепадає) потрібна своя, окрема інфраструктура.
Тож у 2021-му році стартує спільний проєкт громадського простору Urban Space 500 та видавництва «Комора», в межах якого Оксана Забужко з приятелями-«бібліофагами» в кожен останній четвер місяця буде говорити про наперед обрану книжку.
28 жовтня, о 19:00, Клуб бібліофагів в Урбані збереться, щоб обговорити книжку жовтня — роман відомого польського письменника Яцека Денеля «Кривоклят» — сповнений чорного гумору, написаний на одному подиху твір про мистецтво, любов і людину, яка не боїться кинути виклик суспільству.
Участь в обговоренні візьмуть:
Мирослава Барчук, журналістка та телеведуча, авторка програм на Суспільному телебаченні
Люда Дмитрук, книжкова блогерка та інфлюенсерка, авторка ютуб-каналу «Вишневий цвіт»
Ігор Козловський, вчений, релігієзнавець, кандидат історичних наук, письменник
Ірина Плехова, культурна діячка, кураторка мистецьких проєктів, директорка кінотеатру українського кіно «Ліра»
Сергій Сингаївський, письменник та перекладач
Засідання пройде під незмінним головуванням Оксани Забужко.
Модеруватиме розмову співзасновниця Urban Space 500 Марина Саєнко.
Оксана Забужко — письменниця, авторка двадцяти книжок різних жанрів (поезія, проза, есеїстика, критичні студії). Твори Оксани перекладено у понад двадцяти країнах світу, екранізовано, інсценовано і покладено на музику. Лауреатка численних престижних премій та нагород, зокрема ПреміїЦентральної і Східної Європи Ангелус («Музей покинутих секретів», 2013), Шевченківської премії («І знов я влізаю в танк…», 2019), премії Книга року ВВС. Есеїстика («Планета Полин», 2020).
четвер, 28 жовтня 2021
Одним з питань, які постають по прочитанні «Кривоклята», є загалом те, яке окреслила пані Забужко у своєму дописі про сьогоднішню зустріч, чи відчуваємо ми, українці, свої втрачені витвори мистецтва. Ті дзеркала, в які ми мали би, як Кривоклят з дружиною, задивлятися, з якими мали би зустрічатися, для «великої розмови нас самих з нами самими». Чи відчуваємо вирізаний з нас «фунт плоті»? І якщо ні, то тут також постає і питання, яке пані Забужко підіймала на «сторінках» DW, про освіту, яка вбиває в нас ту вразливість, яка мала би забезпечити це відчування. Ще цікаво чи не ввижається мені в образах Кривоклята і його «негативу» Цеєтмаєра прагнення врятувати людину на противагу прагнення врятувати людство ціною людини? Також хотів би на додаток згадати, що Кривоклят виккликає у мене асоціацію з Василем Куриликом, таким самим «легкохворим», що віддався на поталу не просто лікарів, а арт-терапевтів! :) На заперечення Кривокляту, Курилик творить завдяки арт-терапії, хоча також і проходить якісь жахливі процедури електроконвульсивної терапії. Так само на заперечення персонажу Денеля, він неудавано «рятується» в Ісусі (можливо, Кривоклят і у нього виявив би релігійну манію?). На останок дуже дякую Клубові та Коморі за подаровану книгу!
четвер, 28 жовтня 2021
Дочитучи сьогодні "Кривоклята", читаю новини і дізнаюсь новину про інший вид вандалізму з книгами Токарчук. Фонд Ольги Токарчук виставив на аукціон пошкоджені книги лауреатки Нобелівської премії, які надсилали їй праворадикали у знак протесту. Такий собі колективний вандалізм польських націоналістів. Тема вандалізму в мистецтві (особливого колективного) -це частина нашої реальності. Ще донедавна погрожували знищити пам'ятник Ксаверу Моцарту у Львові.
четвер, 28 жовтня 2021
Можливо, також потреба знищити виникає від зустрічі з правдою (може, навіть за Гавелом), яка руйнує те, що людина в собі вибудувала з неправди?
четвер, 28 жовтня 2021
Дякую пані Барчук за пораду! Писав з абзацами, але у коментарі вони чомусь не зберігся. Знову дякую за книгу (навіть трохи соромно, писав без розрахунку на новий конкурс коментарів)!