Цікаво, що ледь не у всіх оповіданнях збірки присутня тема читання, книжки. У «Sweet Dreams» автор відкриває читачеві механізм писання книг, який перетворює реальних людей на літературні образи та пояснює, що з плином часу межа між реальними людьми та вигаданими стирається. Це нагадало мені думку з попередньої зустрічі Клубу про достатність навіть напівзатертої пам'яті для творення міфу чи то пак наративу для наступних поколінь. Якщо цей наратив допомагає наступним поколінням зрозуміти, як вони опинилися у цьому місці і цих обставинах, то моє питання до учасників Клубу, чи варто звертатися до нього по відповідь на інше питання, яке раз по раз виринає у цій збірці — «Чому»? «Пощо ти зробив мене так?» У чому сенс нашого, а, беручи ширше, національного буття?

Є такий вид єдиноборств, в якому бійці б'ються палками, тримаючи їх в обидвох руках по центру. Читаючи цю книгу, я уявляла всіх цих людей учнями в даному виді єдиноборств. Учнями, які ще не дуже вмілі і тому б'ють періодично різними кінцями палки самих себе. У вас не склалося враження, що ця книга про учнівство?

2015 рік. У квартирі тихо, чисто, навіть чайні ложечки вишикувались в ряд. Край стола “З непокритою головою”. Кожного ранку до кави. “Замість газет” — усміхаюсь сама до себе. Новини читати заборонено. Чоловік в АТО. Ця історія згадалась, читаючи Штамма. Цього разу книга рятувала мене від фобії під час перельоту. Пробираючись крізь оповіді-світи, повертаючись, перечитуючи я здолала цей шлях. (Зауважу шикарну обкладинку перекладу). Для мене особливим стало оповідання “У лісі”. Неймовірно декількома словами описано невимовне. Отримала окреме задоволення від порядку розміщення оповідань, що додає окремої драматургії, надбудови над оповіданнями.

Цікавий автор, чудова книжка - дякую Клубу за знайомство. Оповідання легко і швидко читаються. Здається, що для сучасного читача такий формат текстів якраз дуже зручний для розуміння і читабельний. Незалежно від країни проживання читача, все буде зрозуміло, і нюанси людської психології та взаємин між людьми - цікаві й близькі кожному. Оповідання залишають нотку недосказаності, простір для додумування і співтворчості.

Яку насолоду отримую щоразу, коли приєднуюсь до вашого товариства! Книжка поки на полиці чекає своєї черги. Але точно вона буде наступною в черзі після сьогоднішнього вечора ????

Дякую за дуже цікаве обговорення!

Вітання від перекладачки! Дуже дякую всім учасникам за цю розмову! Той момент, коли провела з цим текстом майже рік, але в кожному коментарі від учасників є для мене маленьке чи велике відкриття. Неймовірно радісно спостерігати за тим, як приймають збірку в Україні. І ще раз велике дякую "Коморі" за те, що видали цю книгу. Досвід цього перекладу мене збагатив неймовірно, сподіваюся тепер досвід читання "Швейцарського плато" збагатить чимало читачів. А ця дискусія - це окрема насолода для людини закоханої в тексти Штамма. Дякую!

Вітання усім учасникам Клубу бібліофагів! Книжка Петера Штамма стала для мене чудовою можливістю мигцем, бодай краєм ока зазирнути до швейцарського сlose-knit community. Я гадаю, що наскрізною темою, яка пронизує більшість оповідань, є втеча чи радше відокремлення індивіда від громади, яка nolens-volens стає невід'ємною частиною твого щоденного буття. Чи намагається автор заперечити ідею, викристалізувану ще Аристотелем, буцімто людина-істота соціальна? Чи робить Штамм своєрідну спробу порушити modus vivendi, який є підґрунтям життя будь-якої громади чи суспільства? На мою думку, Аня, яка постійно тікає до лісу, Лара з оповідання "Sweet dreams", яка бажає щонайскоріше вирватися із ресторану, священик, який так і не став частиною громади, герой оповідання "Дачники", який вподобав усамітнене життя подалі від людей, - усі ці люди символізують втечу індивіда від суспільства як спосіб асертивності та збереження свого внутрішнього світу. Крім того, цікавим для мене став епізод оповідання "Sweet dreams", в якому Лара натрапляє в магазині на звичайнісінький штопор, що, однак, став для неї своєрідним тригером дитячих спогадів, які вона вже давно пустила в небуття: в її свідомості зринули, неначе старі світлини, деякі моменти її вакацій в Італії. Хіба не так працює людська пам'ять? Штамм майстерно підкреслює те, що наша пам'ять є матерією тонкою та делікатною, і навіть найменша деталь, яку мимохіть запримітило наше око, може підняти на поверхню цілий пласт спогадів, які вже встигли канути в Лету.

дякую! чудово!

Щиро дякую за насолоду побачити почути Вас.Всім добра та любови

Байдужість, нажаль, вибирають не люди, байдужість вибирає людей

Дякую. Дуже люблю слухати обговорення книги в клубі і читати коментарі, це новий досвід для мене. Раніше просто любила читати книги. І ще мене дуже дисциплінує потреба дочитати книгу до дня засідання клубу. Відкладаю всі хатні справи? Дякую❤️

На сайті видавництва "Комора" діє промокод bibliofahy_club, який дає знижку на книгу місяця у Клубі бібліофагів. До кінця грудня за ним можна придбати зі знижкою збірку Петера Штамма "Швейцарське плато", а вже в січні він діятиме для роману Іво Брешана "Астарот" ?